250 років від дня народження І.П. Котляревського

Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав як жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас.
А розігрівсь, щоб всіх нас зігрівати…
(І. Франко)

В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його націо­нальну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Пет­рович Котляревський, класик нової української літератури, видат­ний письменник-реаліст, автор славнозвісної “Енеїди” і “Наталки Полтавки”.
У важкі часи самодержавства він розкривав духовну велич рідного народу, його мрії, у конкретних художніх образах утілив його віру в краще майбутнє. Цього року Україна відзначає 250 років від дня народження видатного українського поета, драматурга, засновника нової української мови Івана Котляревського.



Для Полтавщини ім’я його має особливе значення, адже він народився у Полтаві, тривалий час тут працював і похований теж тут. Саме у Полтаві ним були написані перші твори сучасною українською мовою. До відзначення ювілею класика української літератури долучилися вчителі та школярі Семенівського навчально-виховного комплексу № 2. Зокрема було проведено загальношкільну радіолінійку , присвячену 250-річчю з дня народження І. П. Котляревського; організовано тематичну книжкову виставку у шкільній бібліотеці «Світоч людської доброти». Учителями української мови та літератури, проведено цікаві та змістовні уроки, присвячені видатному драматургу, на яких діти дізналися про маловідомі та цікаві факти з біографії поета. Учні школи долучилися до виготовлення літературної газети(головні редактори – Міщан Владислава та Телешун Дар’я), присвяченої творчості письменника.
Творчість Котляревського має виховне значення. На його творах вчимося любити свою Вітчизну, рідну мову, навчаємося бути чесними, роботящими, виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність і оптимізм, переймаємо мудрість і красу добрих почуттів.
«Він перший почав писати мовою, якою говорило населення цілого краю, але якою не писали. Він зробив м’яку, виразну, сильну, багату мову літературною, і українська мова, яку вважали лише місцевим наріччям, з його легкої руки зазвучала так голосно, що звуки її рознеслись по всій Росії. На ній потім співав пісні і Шевченко». (В. Короленко)

Залишити відповідь